Проект “Україна - Норвегія”

Тернопіль   •   Львів   •   Чортків

Історичні зв’язки між Україною та Норвегією

Історичні контакти між Україною та Норвегією сягають кінця першого тисячоліття н.е. Доба спільної історії тривала понад кілька століть з часу заснування Київської Русі.

В історіографії існує дві головних теорії походження Київської Русі – норманська та альтернативна їй теорія радянської історичної традиції. Остання стверджує про слов’янське походження київських князів, виводячи назву «Русь» із місцевих топонімів. Норманська теорія, на сьогодні найбільш поширена на Заході, обґрунтовує скандинавське коріння давньоруських князів, а також легендарного правителя Новгорода (після 862 року) Рюрика. Відповідно, походження назви «Русь» західними науковцями пояснюється самоназвою скандинавських племен.

Дискусії щодо походження Київської Русі (скандинавська назва – Гардаріке) ведуться й надалі. Достеменно відомо, що першими скандинавськими правителями Київської Русі були Аскольд і Дір, які вирушили із Новгорода до Києва, де й оселилися. Після цього багато скандинавів (варягів) прибули до Києва та Константинополя, де служили у окремій дружині найманців. Інші вікінги-купці подовгу зупинялися в Києві, ведучи торгівлю легендарним шляхом «із варяг у греки», із Фінської затоки Дніпром до Чорного моря.

У період з 975 по 1066 рр. Норвегія та Київська Русь підтримували особливо дружні стосунки. Багато нащадків норвезьких королів та знаті довгий час перебували при Київському дворі, де навчалися військової справи. Варяги брали участь у битвах Ярослава Мудрого, спускалися Дніпром у Чорне море аж до Константинополя. Це був відомий шлях «із варяг у греки». Вікінги жили тут і служили київським князям. Вони ніколи не намагалися колонізувати ці території.

1047 року Гаральд Суворий став королем Норвегії і цього ж року заснував нову столицю Норвегії — місто Осло, що стало королівською резиденцією. 1066 року Гаральд загинув у битві за Англію. Зі смертю Гаральда на довгий час переривається період переможної історії Норвегії, як і можливість ведення незалежної зовнішньої політики. Згодом (1397) Норвегія потрапляє під владу короля Данії, а з 1814 по 1905 рр. – Швеції. 7 червня 1905 року, після довготривалої боротьби, норвезький парламент розірвав унію зі Швецією і країна здобула незалежність. В цьому аспекті історія становлення норвезької незалежності дуже подібна з багаторічним прагненням самостійності українського народу.

Сучасні українсько-норвезькі відносини почали розвиватися з визнання урядом Норвегії України як незалежної держави 24 грудня 1991 року, а вже в 1992 році було відкрито Посольство Королівства Норвегія в Україні.

5 лютого 1992р. Київ відвідала делегація Норвегії на чолі з колишнім Міністром закордонних справ країни Т. Столтенбергом. Це був перший візит норвезької делегації такого рівня в Україну. Під час візиту було підписано Протокол про встановлення дипломатичних відносин, який відкрив шлях для подальшої розбудови міждержавних відносин.

26 вересня 1995р. у Нью-Йорку під час роботи ГА ООН відбулася робоча зустріч тодішнього Міністра закордонних справ України Г.Й.Удовенка з Міністром закордонних справ Норвегії Б.Т.Годалом, під час якої було висловлено обопільне зацікавлення у поглибленні двостороннього співробітництва.

У період від 25 до 28 травня 1999р. відбувся офіційний візит в Україну делеґації Стортинґу Норвегії на чолі з Президентом (спікером) норвезького Парламенту пані Кірсті Колле Грьондаль. Окрім Голови Верховної Ради України членів норвезької парламентської делеґації прийняв Президент України Л.Д.Кучма, відбулися переговори з Прем’єр-міністром України В.П.Пустовойтенком. Норвезька делегація відвідала також Полтаву.

Співробітництво

Перспективними напрямками співробітництва з Норвегією є нафтова та газова промисловості, зокрема, спільне здійснення пошуково-розвідувальних робіт, у тому числі на шельфі Чорного та Азовського морів, видобування, транспортування та реалізація газу, нафти і нафтопродуктів, нафтохімічна промисловість, виробництво пластмас, мінеральних добрив, суднобудівництво (спорудження найсучасніших пасажирських круїзних лайнерів, танкерів, газовозів та судового обладнання).

У 1992р. парламент Норвегії затвердив довгострокову Програму дій для країн Центральної та Східної Європи і країн колишнього СРСР, головною метою якої є сприяння здійсненню реформ у країнах із перехідною економікою. У рамках цієї програми Норвегія висловила готовність фінансувати економічні проекти України, які будуть добре обґрунтованими і матимуть потенційно значний ефект для промисловості обох країн, а також проекти гуманітарної чи економічної спрямованості. При цьому головною вимогою для надання фінансової підтримки є участь норвезьких компаній в реалізації конкретних проектів в Україні. Розробляються проекти у таких галузях, як охорона довкілля, розвиток сільського господарства, промислового сектору та сфери обслуговування,охорони здоров’я; видобуток нафти та газу на континентальному морському шельфі, телекомунікації (у лютому 1998 року створено українсько-норвезьке СП за участю дочірньої норвезької компанії «Теленор»),виробництво медичних препаратів .

У червні 1995 року норвезький уряд зробив внесок у процес ліквідації ядерної зброї в Україні,надавши медикаменти і медичне обладнання на 500 тис. дол. США. Норшк Гідро (одна з найвідоміших норвезьких нафтогазових і металургійних компаній) вклала в розвиток виробництва міндобрив в Україні 50 млн. дол.США.

Існують значні перспективи для розвитку співробітництва у військово-політичній галузі. Норвезька сторона висловлювала можливість співпраці з Україною в рамках програми НАТО «Партнерство заради миру», зокрема, в галузі підготовки військового персоналу для миротворчих сил ООН.

Норвегія серйозно ставиться до співробітництва з Україною в галузі експортного контролю, має тверді наміри і далі надавати допомогу нашій країні на довгостроковій основі у створенні необхідної національної комп’ютерної системи контролю.

Співробітництво в екологічній галузі з європейськими країнами є надзвичайно важливим для Норвегії, котра постраждала від аварії на ЧАЕС і зазнає великих екологічних та матеріальних збитків внаслідок згубної екологічної політики росіян на Кольському півострові та у Баренцевому і Північному морях. Норвежці охоче підтримують виправдані, мотивовані програми, спрямовані на покращення європейської екології.

Політичний діалог з Норвегією розвивається на всіх рівнях, як у двосторонньому форматі, так і в рамках міжнародних організацій і форумів. Невирішених проблем у двосторонніх відносинах між двома країнами немає.

Останніми роками політичний діалог вийшов на рівень цільових партнерських відносин. Суттєвим поштовхом для подальшого розвитку двосторонніх зв’язків стало підписання 24 червня 2010 р. у м. Рейк’явік (Ісландія) Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄАВТ.

18 листопада 2014р. відбувся перший в історії двосторонніх відносин офіційний візит Прем’єр-міністра Королівства Норвегія Ерни Солберг в Україну. Глава Уряду Норвегії була прийнята Президентом України П.Порошенком, Прем’єр-міністром А.Яценюком та Головою Верховної Ради О.Турчиновим. У рамках візиту підписані Угода про надання бюджетної допомоги Україні в розмірі понад 15 мільйонів доларів, Угода між Державною інспекцією ядерного регулювання України та Норвезьким агентством радіаційного захисту про співробітництво в сфері ядерної та радіаційної безпеки, а також Заява про співробітництво у сфері ядерної безпеки та захищеності між Україною, Норвегією і Швецією.

На сучасному етапі для України є цікавим та корисним норвезький досвід у соціально-економічній, політичній та науково-освітній сферах, тому проект «Україна-Норвегія» є одним з найважливіших аспектів сприяння міждержавних відносин між Україною та Норвегією.